Гарантією подальшого зростання значущості документних ресурсів бібліотек для економічного та культурного розвитку суспільства є забезпечення ними доступу користувачів до інформації на новітніх носіях. Бібліотечний фонд як відкрита система, що самоорганізується під впливом змін інфосфери, нині не може ефективно функціонувати без кумулювання, зберігання та організації використання мережевих та аналогових електронних видань, питома вага яких у світовому документному потоці постійно збільшується.

Особливості життєвого циклу різних видів електронних документів обумовлюють форми їх розповсюдження і суттєво впливають на організацію документопостачання бібліотечних фондів. Аналогові електронні видання на магнітних та оптичних дисках надходять до бібліотек з традиційних джерел: видавничих або документоторговельних установ, передплатних агентств, інформаційних центрів – генераторів різноманітних баз даних, обмінних фондів бібліотек. У традиційної системи документопостачання бібліотек інтенсивно формується нині електронна надбудова, до якої належать Інтернет-магазини та передплатні агентства, електронні бібліотеки, веб-сторінки урядових організацій, інші Інтернет-ресурси. Серед засобів комплектування, крім купівлі, дару, документообміну, передплати на електронну періодику та комерційні бази даних, бібліотеки з національним і паранаціональним статусом, згідно закону України “Про обов’язковий примірник документів”, повинні налагодити отримання обов’язкового примірника вітчизняних електронних видань. Значна частина електронних ресурсів бібліотек поповнюється нині методом автокомплектування, тобто скануванням найцінніших традиційних документів з власних фондів, а також створенням бібліотеками окремих документів та баз даних, що не мають паперових аналогів.

На вибір джерел та технологій комплектування бібліотечного фонду електронними виданнями впливають їх властивості. Існують певні переваги СD-ROM перед Інтернет-виданнями, які необхідно враховувати бібліотеці, надаючи в процесі комплектування фонду перевагу тому чи іншому інформаційному носієві. Так, при користуванні виданнями на СD не потрібна телефонна лінія, їх ціна фіксована, в той час як вартість дистанційного доступу нестабільна і залежить від багатьох факторів: частоти та тривалості пошуку та використання веб-документів, цінності та новизни їх інформаційної складової, якості електронного доступу, відсутності чіткого механізму розрахунків з закордонними власниками баз даних. Треба враховувати також специфічні властивості веб-видань: моноекземплярність, мінливість, багаторівневу ієрархічну структуру, автоматичне змістовне оновлення, які суттєво ускладнюють технології комплектування ними бібліотечних фондів. За результатами досліджень вебметрії, середній термін життєвого циклу онлайнового документа – 45 днів, але у багатьох випадках – 1-2 дні. Ця статистика гарно ілюструє влучний вислів: як не можна двічі увійти у одну і ту ж ріку, так мережа Інтернет ніколи не бува такою ж самою вдруге. Крім того, віртуальний Інтернетвидав поєднує як найкваліфікованіші провідні видавництва світу, так і самвидав, який не гарантує вірогідності інформації, розташованої на любительських серверах. З іншого боку, Інтернет – надзвичайно оперативна та ефективна електронна мережа для одночасного користування необмеженою кількістю документованої інформації; швидкість та простота доступу до різноманітних інформаційних ресурсів незалежно від часу та відстані – це унікальні переваги Інтернет, які не можуть і не повинні ігнорувати бібліотеки як документально-комунікаційні інституції. Не випадково ще у 1997 р. більше ніж 60% публічних бібліотек США пропонували своїм користувачам доступ до ресурсів Інтернет, дві третини з них допомагали у оволодінні мережевим пошуком.

У бібліотек, які мають доступ до Інтернет-ресурсів, підфонд електронних документів складається з двох частин: перша – це сукупність документів, що є в наявності в бібліотеці (розташовані на її веб-сайті, або у масиві компакт-дисків), друга частина – документи, що функціонують поза межами бібліотеки на віддалених сайтах Інтернет, але на певних умовах надаються в користування її абонентам. Експоненційні темпи зростання ресурсів Інтернет погрожують бібліотекам втратою контролю за витратами на комплектування у зв’язку з необхідністю оплачування кожного одиничного дистанційного доступу до віддалених баз даних. Вже нині тільки 34% повнотекстових зарубіжних баз даних випускають на оптичних дисках, а іншими можна користуватися лише у інтерактивному доступі. За прогнозами фахівців, у найближчий перспективі комерційні видавці наукових електронних журналів перейдуть від поточного видання їх друкованих випусків до публікування шляхом розповсюдження статей за замовленнями. При розподілі коштів на комплектування науковим бібліотекам також треба враховувати, що повнотекстові бази даних видавництв у прямому доступі зберігаються лише 2-3 останніх роки, тому раціональніше формувати власний електронний фонд бібліотеки, організуючи окремий сервер з необхідною користувачам інформацією, передплачуючи профільні бази даних на СD-ROM.

Таким чином, оновлення стратегії документопостачання бібліотек передбачає: визначення оптимального співвідношення не тільки підфондів традиційних та електронних документів, але й “володіння” та онлайнового доступу; детальне вивчення економічної ефективності придбання друкованих видань та їх мережевих аналогів, а також електронної доставки документів залежно від пріоритетів та фінансових можливостей бібліотеки, інтенсивності використання окремих видів документів на різноманітних носіях; оцінку собівартості та перспектив створення належних умов для отримання, реєстрації, обробки, архівації та надання в користування різних видів електронних документів. Так, в процесі відбору документів до бібліотечного фонду і надання переваги тому чи іншому носієві інформації в основу визначення критеріїв ефективності раціонально закласти вартість зберігання одиниці документованої інформації, вартість та тривалість її пошуку, організації колективного використання, передавання по каналах зв’язку. При цьому треба враховувати, що при зменшуванні актуальності та інтенсивності попиту на електронний документ, він підлягає архівації, при якій суттєво зменшуються затрати на його зберігання та організацію використання.

Управління плануванням фондів та формуванням системи їх документопостачання повинно спиратися на зворотні зв’язки бібліотек з користувачами, видавцями електронних документів, власниками веб-сайтів, передплатними агентствами, що розповсюджують бази даних та інші електронні видання. Виробники та постачальники електронних документів створюють нині автоматизовані системи, які забезпечують ретельний контроль та фінансову звітність щодо їх документообігу, показників попиту, обсягу продаж, ін. Ці дані вельми необхідні для формування оптимальної системи джерел та засобів комплектування бібліотечних документних ресурсів. За результатами обстеження 136 бібліотек різних типів і видів (переважно Східного та Південно-Східного регіонів України) – серед публічних бібліотек лише 2% мають комп’ютерне обладнання і незначну кількість електронних видань на магнітних та оптичних дисках; серед вузівських, обласних універсальних наукових та галузевих бібліотек – 90% активно формують підфонди електронних видань на оптичних дисках шляхом купівлі, передплати, копіювання, обміну, благодійної допомоги; 32% вузівських бібліотек почали генерувати власні бази даних наукових праць викладачів, дисертацій аспірантів, наукових та дипломних робіт студентів, поповнювати електронні підфонди за допомогою сканування бібліотечних документів, що мають підвищений попит користувачів і незначну кількість примірників; лише 8% спеціальних наукових бібліотек цілеспрямовано комплектують свої фонди профільними мережевими документами, переважно статтями з іноземних електронних журналів, безплатно копіюючи їх з сайтів Інтернет.

Спорадичність документопостачання електронних підфондів бібліотек веб-виданнями, що не мають паперових аналогів, є наслідком багатьох фінансових, організаційних, технологічних проблем, які повсякденно доводиться вирішувати вітчизняним бібліотечним фахівцям. У справі формування найраціональнішої інфраструктури документопостачання бібліотек корисно звернутися до закордонного досвіду, який пропонує декілька організаційних моделей вирішення проблеми скорочення витрат на комплектування з одночасним задоволенням інформаційних потреб користувачів:

Так, високі темпи зростання цін на друковані та електронні періодичні видання, нестача коштів на передплату профільних наукових журналів змушує бібліотекарів відмовлятися від придбання коштовних видань, які не користуються підвищеним попитом, надавати перевагу дистанційному доступу замість “володіння”, забезпечувати користувачів повними текстами необхідних їм статей замість передплати всього періодичного видання. За даними Асоціації дослідницьких бібліотек (Association of Research Libraries (ARL) , 56% бібліотек-членів асоціації використовували бюджетні кошти на комплектування для оплати послуг комерційних служб доставки документів (FirstSearch та ін.). Витрати на оплату цих послуг коливаються від $700 до $80000 (а в середньому $ 32000 на бібліотеку). Так, одна бібліотека витратила менш $300 на отримання копій статей коштовного періодичного видання, але зекономила більш $6000, скоротив передплату на нього.

Важливим для запозичення вітчизняними бібліотечними фахівцями напрямом використання мережевих технологій є зв’язок бібліотек з книготорговельними та передплатними агентствами. Ще на початку 1990-х рр. у Великій Британії було реалізовано декілька проектів щодо створення системи передавання бібліографічної та комерційної інформації між бібліотеками та книжковою торгівлею: BIC (Book Industry Communications) (Книговидавничі комунікації), BTECC (Book Trade Electronic Communication Committee – Комісія з електронних комунікацій у книговиданні та книжковій торгівлі). Вже у 1992 р. 70 бібліотек, які мали модуль комплектування системи BLCMP , змогли передавати свої замовлення книжковій торгівлі у форматі BIC EDI ( Електронна доставка документів). Аналогічні послуги надають нині численні передплатні агентства, у базах даних яких можна вести інтерактивний пошук інформації про ціну періодичного видання, видавця, тематику, періодичність. Системи дозволяють проглядати дані про передплату своєї бібліотеки, перевіряти їх, направляти запити про затримані випуски та отримувати відповіді по електронній пошті, що сприяє підвищенню якості документопостачання фондів бібліотек.

Бібліотеки провідних закордонних країн накопичили багатий досвід щодо впровадження моделей корпоративного комплектування фондів регіональних або спеціальних бібліотек. Через всю історію діяльності бібліотечних асоціацій і товариств проходить ідея про необхідність поєднання зусиль з метою економії коштів та ресурсів й досягнення ефективності в обслуговуванні. Так, достатньо висока вартість передплати на платні електронні ресурси компенсується нині утворенням консорціумів, які поєднують бібліотеки, кожна з котрих сплачує передплату на доступ до декількох комерційних баз даних, отримуючи за це право на користування ресурсами, на які оформили передплату бібліотеки-партнери.

Реалізації принципу кооперації-координації комплектування бібліотек сприяє наявність телекомунікаційного зв’язку між окремими бібліотеками, а також між бібліотеками та книготорговельною мережею. У США у 1980-х рр. створені перші проекти електронних бібліотек. На початку 1990-х рр. Національна бібліотека Австралії стала ініціатором створення розподіленого національного бібліотечного фонду на основі координації-кооперації та комп’юнікації бібліотечних технологій. У 1995 р. у США створено Національну федерацію цифрових бібліотек, до складу якої увійшло 15 університетських бібліотек та Бібліотека Конгресу. Крім формування банку даних “Пам’ять Америки”, члени Федерації реалізують проект “Ініціатива цифрових бібліотек”, у межах якого чітко координують свою діяльність: бібліотека Іллінойського університету зосереджує зусилля на створенні федерального депозитарію наукових періодичних видань, бібліотека Каліфорнійського університету – на формуванні цифрової бібліотеки про оточуюче середовище, бібліотека Карнеги Меллон університету – на створенні федеральної мультимедійної цифрової бібліотеки та ін. . Великі асигнування на формування фондів національних цифрових бібліотек виділяють уряди Великобританії, Японії, Скандинавських країн, та ін.

У Німеччині національний архів електронних документів кумулює Німецька бібліотека. Для виконання цієї функції у бібліотеці використовується системний стандарт АТМ (режим асинхронної передачі), згідно з яким забезпечується можливість роботи мультимедіа в реальному відрізку часу зі швидкістю передачі даних 155 Мбіт/ сек. Окремі термінали зв'язані через INTERNET також за допомогою АТМ.

Вивчення закордонного досвіду організації національних депозитаріїв web- видань дозволяє визначитися щодо застосування оптимальної з можливих моделей ієрархії цифрових архівів. Так, у Швеції цю роботу очолює Національна бібліотека, яка використовує роботів для збору всіх імен доменів та web-серверів шведського походження для архівування документів без аналізу змісту. Електронний фонд Національної бібліотеки Канади кумулює видані в Канаді електронні книги та журнали, в тому числі і опубліковані через Інтернет. Якщо бібліотека дійшла висновку про неможливість всеосяжного архівування електронних видань своїми силами, вона може використовувати послуги комерційних компаній, які приймають на себе функції підтримки та забезпечення доступу до архівів цифрових документів. Таких, наприклад, як служба OCLC , що забезпечує користувачам доступ до видавничих архівів електронних журналів або до їх копій, депонованих у електронних фондах бібліотек багатьох країн.

Бібліотеки як соціальний інститут, створений суспільством заради збереження та передавання у просторі та часі перш за все опублікованої документованої інформації, несуть відповідальність за її кумулювання, організацію та збереження, тому зобов’язані прикладати зусиль щодо формування своїх фондів соціальнозначущими типами web- видань, необхідних для задоволення інформаційних потреб користувачів. У зв’язку з трудомісткістю навігації, відбору та експертизи цінності web- видань, їх наукової обробки, організації зберігання на власних серверах бібліотек та надання в користування необхідна розробка науково обгрунтованої стратегії документопостачання ними фондів бібліотек України. Більшості публічних бібліотек, що мають обмежені фінансові, кадрові та технологічні можливості щодо обслуговування користувачів ресурсами Інтернет, на першому етапі достатньо створювати віртуальні бібліотечки web- видань, які не передбачають реального володіння їх матеріальними носіями, а є зібраннями лінків “закладок”, що відсилають користувачів до безкоштовних web- видань, розташованих на різноманітних web-серверах. У перспективі центральним публічним бібліотекам треба формувати електронні підфонди web- видань українського сегменту Інтернет, кумулюючи на власному сервері переважно такі онлайнові видання, що не існують у друкованій версії та користуються підвищеним попитом.

На рівні міжрегіональних та обласних наукових бібліотек потрібне поєднання їх зусиль з метою створення розподіленого депозитарію наукових web- видань, документів місцевого значення та краєзнавчого характеру. Реалізація такої корпоративної моделі передбачає кумулювання та зберігання на сервері обласної бібліотеки web- видань офіційних сайтів місцевих органів влади та управління, провідних підприємств та установ, місцевої періодики, яка не має друкованих версій. Формування та технологічна підтримка використання електронних ресурсів місцевих web- видань буде основою створення національного розподіленого фонду електронних документів, що є одним з найважливіших завдань Національної програми інформатизації України.

Галузеві наукові та бібліотеки з національним статусом несуть відповідальність не тільки за кумулювання та збереження вітчизняних web- видань як культурного надбання. Не менш важливим є для них забезпечення користувачам доступу до світових web-ресурсів, перш за все до тих баз даних наукових документів, які існують виключно в онлайновій версії. Реалізація цього масштабного завдання потребує від бібліотек фільтрування великих обсягів Інтернет-ресурсів, аналітико-синтетичної обробки web- видань з метою визначення їх релевантності для певних груп фахівців, вирішення доцільності їх придбання, архівації та організації довготривалого зберігання, захисту від пошкоджень, переходу на нові технологічні платформи у зв’язку зі швидким старінням програмних продуктів, ін.

До комплектування загальнодержавного фонду web- видань необхідно залучати не тільки бібліотеки, але й видавництва та видавничі організації з урахуванням їх комерційних інтересів, законодавства про інтелектуальну власність. Корпоративність як головний організаційний принцип формування національного депозитарію електронних документів передбачає необхідність вирішення низки наукових, технологічних, правових питань щодо регулювання відносин між створювачами, розповсюджувачами, користувачами електронних ресурсів.

Глобалізація комп’ютерних мереж створює нові умови поліпшення взаємозв’язків для всіх суб’єктів у відносинах “автор – видавець – розповсюджувач – бібліотека”, основані на сучасному технічному рівні та корпоративному розумінні необхідності взаємодії у сфері інформаційного обміну даними. Нині конче необхідною є наявність єдиної системи нормативних та технологічних положень, спрямованих на уніфікацію та оптимізацію всіх складових процесу вироблення, розповсюдження, використання електронної видавничої продукції на благо користувачів та суспільства в цілому. Національні бібліотеки та інші провідні документально-комунікаційні установи України вже сьогодні повинні визначити майбутню модель кумулювання, архівування та надання в користування web- видань вітчизняного походження.

Досвід розвитку бібліотечних документних ресурсів високорозвинутих країн свідчить, що коли комп’ютерні, супутникові, лазерні та інші новітні засоби комунікації додали до традиційних документних комунікацій електронні, в яких повідомлення подаються у вигляді фізичного поля, бібліотека стала відкритою до будь–яких форм документованої інформації – від рукописів до гіпертекстів. Ця особливість гарантує подальше існування та розвиток документних ресурсів бібліотек, їх провідне місце в системі задоволення інформаційних потреб суспільства. Важливо звернути увагу й на те, що в країнах, де історично склалися міцні традиції суспільної поваги до розвитку науки і культури, затвердилось розуміння їх важливої ролі в економіці й політиці, – принципи першочерговості та повноти документопостачання бібліотечних фондів високо ціняться і захищаються державою. Однак у ринкових умовах вельми необхідна законодавча, організаційна, фінансова підтримка держави щодо розвитку електронних документних ресурсів бібліотек. Першочерговим є вирішення завдання формування правової та організаційно-методичної бази щодо діяльності всіх учасників ринку у процесі обміну електронними ресурсами, технологіями створення та захисту їх інформаційної інфраструктури. Це буде гарантією досягнення повноти, точності, оперативності, своєчасності та вірогідності задоволення інформаційних потреб користувачів, сприятиме інтеграції інформаційних ресурсів України у світовий інформаційний простір.