Академія прогнозує головні напрямки та зміст роботи з бібліотечними кадрами, організовує підвищення кваліфікації керівних кадрів галузі, працівників функціональних підрозділів провідних бібліотек — методичних центрів; виконує функції головного координатора з питань розробки та впровадження у навчальний процес педагогічних технологій, узагальнює та поширює кращий бібліотечний досвід. Головними напрямками діяльності Академії з фахівцями бібліотечної справи є:

– підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів бібліотек в обсязі державних вимог за переліком категорій, що визначає Міністерство культури і мистецтв відповідно до потреб галузі;

– виконання науково-дослідних робіт з актуальних культурологічних проблем та питань підвищення кваліфікації і перепідготовки керівних працівників і спеціалістів галузі;

– організація навчального процесу на основі останніх досягнень педагогічної науки, впровадження інтенсивних та активних методів і технічних засобів навчання на базі проблемного принципу його організації із застосуванням модульного методу планування;

– розробка і видання навчальних планів, програм, методичних рекомендацій, навчальних посібників, відео програм з проблем навчання, як засобів науково — та інформаційно-методичного забезпечення навчального процесу з групами бібліотечних працівників;

– узагальнення досвіду підвищення кваліфікації і підготовки бібліотечних кадрів, координація навчально-методичної роботи з відповідними закладами системи; видання відповідних навчально-методичних документів, що регламентують питання організації навчального процесу на обласних курсах (центрах) підвищення кваліфікації.

Ситуація, що склалася з підвищенням кваліфікації бібліотечних працівників в Україні може бути співставлена з висловом А.В.Соколова “На бесплодной почве ведомственного захолустья, не удобренной капитальными вложениями, незащищенной от жизненных невзгод, не избалованной отеческой заботой начальства, не обработанной современными техническими средствами, на почве, засоренной бесчисленными макулатурными залежами, в этой культурно-экологической нише произрастают сладкие и румяные плоды профессионального библиотечного оптимизма...” .

Помітну діяльність у справі підвищення кваліфікації бібліотечних працівників відіграє Українська бібліотечна асоціація (УБА), напрями діяльності якої передбачають сприяння підвищенню професіоналізму бібліотечних працівників — членів асоціації, формування середовища професійного спілкування, удосконалення системи безперервної бібліотечної освіти, розповсюдження досягнень світового досвіду бібліотечної діяльності.

Підвищенню кваліфікації бібліотечних працівників сприяють також такі напрямки діяльності УБА як конкурси, семінари, наради, конференції, інші форми обміну досвідом і підвищення професійного рівня (підготовка навчальних програм, організація курсів, стажування).

За час свого існування УБА здійснила низку цікавих, змістовних заходів, що сприяли підвищенню компетентності бібліотечних працівників. В межах УБА та Академії за фінансового сприяння міжнародного фонду “Відродження” та Інституту відкритого суспільства (м.Будапешт) створено Центр безперервної інформаційно-бібліотечної освіти, мета якого — організація навчання працівників бібліотек разних систем і відомств. Значно розширюють спектр заходів підвищення кваліфікації проблемні семінари міжнародного фонду “Відродження” та Британської Ради в Україні.

Останні 8 років система підвищення кваліфікації бібліотекарів України використовує проблемно-модульний принцип навчання, який найбільш повно відповідає основним вимогам прогресивної організації навчального процесу.

Використання модульного навчання дозволяє ліквідувати організаційні недоліки, пов'язані з недостатньою узгодженістю та зі значним часовим проміжком окремих видів та форм навчання, а також слабким розвитком та низькою ефективністю самоосвітної діяльності бібліотечних працівників. Навчальний модуль являє собою інтеграцію різних видів та форм навчання, підпорядкованих головній загальній проблемі підвищення кваліфікації. Мета модуля — розмежування змісту кожної окремої теми на складові компоненти відповідно до професійних та дидактичних завдань, визначення для всіх складових компонентів відповідних видів занять у єдиному комплексі. Модульне навчання можна постійно вдосконалювати, не змінюючи структури процесу підвищення кваліфікації.

Формування модуля як елементу навчального процесу орієнтовано на декілька рівнів професійної кваліфікації бібліотечних працівників, специфіку виконання ними функціональних обов’язків та передбачає формування змісту навчального матеріалу за проблемним принципом. Проблемність покладено в основу формування календарного плану і набору контингенту слухачів бібліотечних категорій. Звідси, як наслідок — проблемне навчання. Реалізується проблемність через постановку і вирішення укрупнених проблем і служить вихідним положенням для конструювання логіки проблемного модуля та його елементів.

Проблемне навчання — це вищий щабель дійового підходу до організації процесу навчання, коли традиційний, репродуктивний характер мислення замінюється на продуктивний і дозволяє бібліотечному працівникові заглибитися у проблемне явище, одержувати знання та вирішувати складні питання.

Проблемно-модульна побудова дозволяє розробляти комплекси взаємопов'язаних навчально-тематичних планів для різних категорій слухачів з однієї або близьких за змістом проблем навчання при різних формах організації навчального процесу (з відривом від виробництва, без відриву від виробництва, з частковим відривом від виробництва). Додаючи або виключаючи, спрощуючи або ускладнюючи окремі модулі можна оперативно корегувати навчально-тематичні плани, тим самим формуючи зміст навчання для кожної конкретної групи фахівців.

Максимальна відповідність змісту навчання вимогам бібліотечної практики виявляється у здатності системи підвищення кваліфікації прогнозувати вимоги до бібліотечних працівників на основі вірогідних оцінок бібліотечної справи. Основою підвищення кваліфікації є банк уніфікованих модулів, теми якого умовно можна поділити на поточні та перспективні. Пропонуючи впровадження уніфікованих модулів у навчальний процес системи закладів, що підвищують кваліфікацію бібліотечних кадрів та регіональних філій Центру безперервної інформаційно-бібліотечної освіти, ми надаємо методичні рекомендації щодо:

1. Адаптації уніфікованого модуля до умов і особливостей організації навчального процесу певного закладу;
2. Врахування у змісті викладення модулю регіональних особливостей бібліотечної мережі;
3. Дотримання раціонального балансу пропонованої кількості годин за кожним курсом навчально-тематичного плану;
4. Збереження творчої ініціативи, спрямованої на подальшу розробку проблемних модулів.

Науково обгрунтований підхід до формування змісту навчання дає змогу вважати підвищення кваліфікації складовою безперервної бібліотечної освіти, що враховує наявний тезаурус фахівців і дозволяє задовольнити їх потреби.

Етапи вивчення та засвоєння тем, запропонованих у модулі можна представити як:

• аналітичний етап –це лекційні заняття, кількість годин яких визначається індивідуальними потребами слухачів, а зміст дозволяє ввести бібліотечних працівників у головне коло проблем,
• проектний етап –це лекційні, лабораторні, виїзні, практичні заняття, під час яких слухачі знайомляться з новими, нетрадиційними формами роботи, сучасними підходамидо вирішення проблеми. Кількість годин та види занять з кожної зазначеної теми можуть змінюватися для кожної окремої групи слухачів відповідно до її специфіки та професійних потреб;
• етап конструювання — заняття проходять у вигляді вирішення виробничих завдань, де слухачі розробляють конкретні форми роботи з метою впровадження їх у власну практичну діяльність;
• контрольний етап –який надає можливості підвести підсумки набутих внаслідок вивчення модуля знань, дати оцінку умінням та навичкам.

Засвоєння навчального матеріалу модуля дає можливість цілісно уявити ситуацію, що склалася у бібліотеках України з даної проблеми. Викладач модуля на першому етапі пропонує навчальну інформацію про інноваційні підходи до організації вказаної діяльності, про можливі раціональні нововведення, що уявляють собою комплексний процес створення, використання новацій. Працівникам бібліотек доводиться думка про те, що впровадження та використання новацій необхідне і обумовлене декількома факторами, серед яких особливо важливими відзначаємо: — виникнення у бібліотечному середовищі ситуації, при якій подальший розвиток неможливий без нововведень; — наявність нових знань, інформаційної продукції та послуг, які доцільно інтегрувати у діяльність бібліотеки; — інформаційними потребами зовнішнього, по відношенню до бібліотеки, середовища.

Опрацьовуючи наступні запропоновані теми модуля, слухачі мають змогу детально ознайомитись з новими, нетрадиційними формами роботи та оволодіти навичками впровадження новацій у практику роботи бібліотек, де працюють. На цьому етапі має бути з’ясована мета нововведень, їх пов’язання з місією бібліотеки, визначені умови та ресурси, наявність яких сприятиме впровадженню та використанню іноваційних форм. Керівникам бібліотек та структурних підрозділів пропонується, при вивченні кожної з теми проектного етапу враховувати не лише керівництво процесом нововведень, а й проектувати процеси керівництва працівниками очолюваних відділів, розробляти систему управління колективом.

Результативність проблемно-модульного навчання може бути визначена як здатність приймати участь у процесі інтегрування, перетворення власної діяльності. Слід відмітити, що у науково-теоретичному плані питання про ефективність не може замикатися лише на кінцевих результатах та змінах, що відбулися щодо рівня освіченості бібліотечного працівника. Поряд з цим не менш важливим є осмислення і розуміння того, яким чином досягається той чи інший результат. Основними показниками результативності проблемно-модульного навчання можна вважати наступні твердження:

1. Бібліотечні працівники здатні, внаслідок набутих теоретичних знань, професійно розв'язувати виникаючі проблеми бібліотечної діяльності у межах запропонованих проблемних модулів;
2. Рівень розвитку професійного досвіду бібліотечного працівника підвищується, про що свідчить вихідний контроль знань;
3. Планування і прогнозування проблемно-модульного підвищення кваліфікації базується на науковому підґрунті;
4. Культурологічний, юридичний, економічний, управлінський аналіз набутих у процесі засвоєння модуля знань, умінь, навичок здійснюється бібліотечними працівниками виходячи із загальної проблеми підвищення кваліфікації;
5. Аналіз результативності вибраних форм навчання у межах проблемного модуля здійснюється викладачем за наслідками навчання.

Зауважимо, що при плануванні певних результатів щодо досягнення професійних знань і вмінь важливо виділити саме той його аспект, що містить момент новизни для конкретного бібліотечного працівника.

Саме за цієї умови проблемно-модульне навчання може викликати активність і зацікавленість у бібліотечних працівників-слухачів системи підвищення кваліфікації.

Дослідники питань бібліотечно-бібліографічної освіти відмічають, що найбільш чіткі та ясні цілі, доцільні форми, методи і засоби, науково-обгрунтовані плани, норми, оптимальні рішення, якщо не отримують подальшого розвитку, з часом перетворюються у догми. Уникнути цього допомагає розробка подальших перспектив. У зв'язку з цим, досить важливим критерієм ефективності проблемно-модульного навчання є його перспективність. Чітке уявлення бібліотечним працівником перспективності підвищення своєї кваліфікації викликає в нього моральне задоволення, породжує позитивні емоції, посилює волю, надихає до практичних дій.

Розробка перспективних напрямків навчального процесу в системі підвищення кваліфікації — це якісно новий підхід до його організації. Опитування бібліотечних працівників, що підвищували кваліфікацію в Академії показало, що ближніми перспективами вони вважають реалізацію конкретних власних професійних запитів під час навчання. Середні перспективи передбачають творчу розробку та вирішення загальної проблеми навчання з метою використання наслідків навчання у власній професійній діяльності. Дальні перспективи бібліотечні працівники уявляють досить розрізнено, що не дає можливостей їх узагальнення та формулювання і може свідчити про відсутність чіткого передбачення дальніх переспектив.

Великі перспективи організатори безперервної бібліотечної освіти в Україні покладають на дистанційне навчання. Проведений аналіз показав, що система дистанційних телекомунікацій у системі післядипломної освіти має досить бідний освітній зміст та репродуктивну методику навчання. Оскільки підходи до організації дистанційного навачння бібліотекарів в Україні лише формуються, ми можемо лише уявляти, яким шляхом піде її розвиток. Тут можливі варіанти, серед яких, зокрема:

1. Дистанційна освіта креативного типу, основою якого будуть прогнозовані освітні продукти, створені учасниками навчання.

2. Індивідуальна освітня діяльність у загальноосвітньому просторі завдяки зростанню обсягу Інтернет-ресурсів бібліотекознавчого змісту. Застосування у якості навчальних тематично підібраних гіпертекстових матеріалів із посиланнями на локальні чи глобальні ресурси, дозволяє максимально індивідуалізувати освітню траєкторію навчання.

3.Інтерактивність занять, здійснюваних за допомогою електронних телекомунікацій, використання Chat-форми проведення дистанційних занять дозволяє учаснику навчання і викладачеві знаходитися одночасно у деяких віртуальних класах та вести навчання більш інтенсивно, ніж це можливо у очному навчанні.

Дистанційне навчання бібліотекарів може бути ефективно реалізоване за допомогою E-mail, відеоконференції, створення та захисту особистих та домашніх Web-сторінок бібліотек (Центр безперервної інформаційно-бібліотечної освіти має перші досвіди такої роботи), виконання дослідницьких праць.

4.Відкрите спілкування за наслідками створюваної бібіліотекарями-учасниками навчання освітньої продукції, можливість її демонстрації, умови для обговорення.

Дистанційні технології дозволяють розширити можливості очної освіти, збільшивши взаємну доступність віддалених учасників навчання та тренерів, а також масивів навчальної інформації. Досвід сучасного дистанційного навчання показує його величезні переваги, які обов”язково мають бути використані працівниками бібліотечно-інформаційної галузі задля власного професійного розвитку і зростання.